Конопля гибрид Дмитров Марихуана ОМГ ОМГ tor Каннабис LSD WEED

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Ну, чорт дери! Как же я тупанул тогда, стоит только вспомнить. Такое заскочило, что даже я, наркоман-рэпер, покрылся мурашками. Чувствую, что эта история будет на славу, так что зацени, братан, историю про мои шишки марихуаны и ухо моего другана! Всё началось в тот день, когда я решил, что мне пора замутить закладку. Ведь мир не такой интересный без топчика, а я же хочу быть в тренде, как все модники вокруг меня. Раскопал я свои шприцы, они, конечно, не для уколов, как у некоторых, а для нормального секса с наркотиками. Бро, ты знаешь, о чем я. Обычно, я покупаю свои шишки у одного парня, он всегда рядом, и он знает, какой hardcore я люблю. Хах, вот только в то время его вечно нигде не было. Чертов манди и его непредсказуемость! Ну, я подумал, не может же я жить без своих зеленых подружек, тут я как раз и вспомнил про друга. Мой друг, такой страшный шугняк, всегда на всё готов, тока ухо у него какое-то ненармалычное, зуб ему видать давно не видел - такое ощущение, что он вместо мытья зубов курит шприцы. Короче, я подумал, что он наверняка знает, где купить шишки. Вечерком я позвонил ему и уже через тридцать минут мы встретились под старым мостом. Он, я так полагаю, не мог представить, что это будет серьезное дело. Правда, он любимчик, за ним всегда все лезут, ведь он такой забавный. Итак, мы стояли в этой клоаке, и я ему говорю: "Дружище, ты знаешь, я хуже Тайсона, да? Вот так, мол, обнажил зубы и откусил ему ухо, рев пуще Тайсона нашего! Ты знаешь, я кайфанул и забыл, где я нахожусь, а у меня картина из фильма "Бойцовский клуб" в голове - одни кровищи и бешеные бои!" Друг реально в шоке, я это видел в его глазах. Неожиданное ухо, братка! Это ж не аудитория нашего рэп-батла, где каждый готов отхватить. Он как мог выбираться из моих лап, а я смотрю на него и думаю: "Брат, ты что за доп, шугняк ты?" Я конечно понял, что совершил глупость, наркотики нам всегда мозг выносят. Такая печалька, братишка, такая печалька. Но ничего, ведь у него всё будет хорошо через время, а мои шишки я уже наелся, да и неожиданностью у него мозг не перегрыз. Так что вот такая история, братишка. Я купил свои закладки, откусил у друга ухо, пока представлял себя Тайсоном. Ну, чё, это же hardcore в нашей жизни. | | Приятного прослушивания рэпа, друзья! | | | ---------------------------------------------- Ну, а теперь прости меня, братан, покедова. Надеюсь, ты понял всю глубину нашего рэперского мира. Stay high!